CEO Innoware – Дмитро Попінако взяв участь у круглому столі на конференції Tech360: Policy Meets Technology

Розмова вийшла фаховою, змістовною та орієнтованою на практичні рішення, які можуть стати основою для подальших кроків у переході українського бізнесу на безпечні цифрові продукти. За результатами обговорення учасники окреслили низку важливих тез і рекомендацій, які вже враховуються у формуванні подальшого плану роботи.

1. Ризики використання ворожого ПЗ.
Передусім було наголошено, що використання програмного забезпечення російського походження, зокрема 1С/BAS, створює для українських компаній комплексні ризики. Йдеться не лише про потенційні технічні вразливості, а й про суттєві репутаційні наслідки, які можуть впливати на довіру партнерів та інвесторів. Під час інвестиційних перевірок такі рішення дедалі частіше розглядаються як фактор, що знижує привабливість бізнесу. Водночас проблема є ширшою за окремі відомі продукти: на ринку присутні ребрендовані або частково модифіковані рішення російського походження, а також програмно-апаратні комплекси з прихованими компонентами. Особливість цих ризиків полягає в тому, що вони можуть тривалий час не проявлятися, водночас створюючи потенційні загрози для безпеки та стійкості бізнесу.

2. Масштабування просвітницької роботи.
Окремий блок дискусії був присвячений необхідності системної просвітницької роботи. Учасники підтримали ідею масштабування інформаційних заходів на всі регіони України із залученням місцевих бізнес-асоціацій, торгово-промислових палат та органів влади. Такий підхід дозволить не лише підвищити обізнаність компаній про ризики використання ворожого програмного забезпечення, але й поступово формувати культуру цифрової безпеки на національному рівні.

3. Кадровий виклик.
Важливою темою став кадровий аспект. За оцінками учасників, в Україні працює від 5 до 7 тисяч інтеграторів 1С/BAS, які можуть як стримувати, так і пришвидшувати ринковий перехід. Тому саме ця професійна спільнота може відіграти ключову роль у процесі трансформації ринку. У зв’язку з цим була підкреслена необхідність створення програм перенавчання та сертифікації, підготовки спеціалістів для роботи з українськими ERP рішеннями, а також підтримки їх подальшого працевлаштування. Такий підхід дозволить не лише мінімізувати кадрові ризики, а й використати наявний експертний потенціал для розвитку нової екосистеми.

4. Бібліотека кейсів переходу.
Учасники також відзначили важливість формування відкритої бібліотеки практичних кейсів переходу. Бізнес значно швидше ухвалює рішення, коли має доступ до реальних прикладів із розумінням строків, бюджетів, ризиків і досягнутих результатів. Поширення такого досвіду може стати одним із найефективніших інструментів стимулювання міграції.

5. Діалог з ДПС.
Не менш важливим було питання взаємодії з ДПС. Учасники наголосили на необхідності вибудовування системного діалогу між державою та розробниками програмних рішень. Йдеться про забезпечення прозорих і зрозумілих фіскальних вимог, регулярні консультації та спільну роботу над спрощенням податкових процесів. Це є критично важливим для розвитку конкурентоспроможних українських продуктів, які відповідатимуть усім вимогам звітності.

6. Фінансування переходу.
Окрему увагу під час обговорення було приділено питанню фінансування переходу. Зокрема, прозвучала ідея розглянути можливості підтримки інтеграторів у процесі відмови від застарілих рішень і переходу на нові технології, а також стимулювання впровадження альтернативних ERP/CRM систем і розробки методології міграції. У цьому контексті важливою є роль фінансових інституцій та партнерських програм, які можуть суттєво знизити бар’єри для бізнесу.

7. Економічні стимули.
Учасники також звернули увагу на ефективність економічних стимулів як інструменту прискорення змін. Зокрема, йшлося про можливість запровадження податкових преференцій для компаній, які переходять на безпечні рішення, а також про доцільність надання пріоритету українським продуктам у державних закупівлях. Такі механізми можуть стати вагомим поштовхом для розвитку внутрішнього ринку та підвищення конкурентоспроможності національних рішень.

На завершення було запропоновано проводити такі зустрічі на регулярній основі — орієнтовно раз на квартал. Це дозволить відстежувати прогрес, координувати дії різних стейкхолдерів і забезпечувати сталий обмін досвідом.